"Что у них одни колючки – острые да спорые..."

"... а у нас, у нас березы – серо-белокорые...
Буржуазные "свободы" – куцые да хворые –
наше ж право, равных право – первый раз в истории!"
  

75 лет назад с похвальным усердием ретранслировали голос Кремля советские поэты:

 

"Про Сталіна

Павло Тичина

 

Глибокі моря в нас, глибокі і сині,

багата і щедра, квітуча земля.

Куди б не пішов ти у нашій країні —

там ясно почуєш ти голос Кремля.

 

То Сталін питає: чи кріпко ми дієм?

То Сталін питає: чи все у нас є?

— Ой Сталіне рідний, в роботі  радієм:

ми знаєм безсмертне учення твоє.

 

Високі в нас гори, верхів’я блискучі,

радянськії люди як цвіт на весь світ.

Нехай за кордоном і хмари і тучі —

на все ми зуміємо дати одвіт.

 

I Сталін з народом в сердечній розмові.

I Сталін народу пораду дає.

— Ой Сталіне рідний, ми дужі, готові!

Прийми ж наше серце у серце своє.

                    

I йде відбудова в долинах, на горах,

на славній радянській землі золотій.

I пісня зринає в безмежних просторах,

I голос у відповідь пісні отій: —

 

То Сталін питає: чи кріпко ми дієм?

То Сталін питає: чи все у нас є?

— Ой Сталіне рідний, в роботі  радієм:

ми знаєм безсмертне учення твоє.

 

Могутняя сила могутнього люду —

Радянськая Армія в славі сія...

I каже весь люд: сильним вічно я буду; —

в нас дружби народів едина сім’я.

 

I Сталін із нами в сердечній розмові.

I Сталін усім нам пораду дає.

— Ой Сталіне рідний, ми дужі, готові!

Прийми ж наше серце у серце своє".

 

("Известия", 1947, № 103 (1 мая), с. 2).